Для батьків та учнів

Поради батькам

Є така професія - Батьківщину захищати!

Сьогодні, коли новітні наукові відкриття швидко зна­ходять застосування у військовій практиці, зростає зна­чення підготовки молоді до захисту Вітчизни.

Нова техніка зумовлює докорінні зміни у характері та засобах бойових дій. Бій став набагато маневренішим, динамічнішим, швидкоплинним, збільшився його розмах, що висуває нові, вищі вимоги до психологічної, фізичної та спеціальної підготовки військовослужбов­ця, потребує від нього уміння швидко орієнтуватися в обстановці, вміло оцінювати її і приймати правильні рішення, координувати свої дії з діями підрозділу. Це означає, що біля пультів бойових машин, зенітно-ра­кетних комплексів, у танках, за штурвалами бойових літаків, у відсіках підводних човнів мають бути люди, краще, ніж раніше, підготовлені у військовому та спе­ціальному відношеннях.

Державна система військового навчання виникла не на голому місці. Вона увібрала в себе все передове, цінне, що є в історичному досвіді виховання підростаючих по­колінь. Ще в Київській Русі військово-фізична підготовка здійснювалася у «будинках молоді», школах при монас­тирях, князівських дворах. За часів князя Святослава хлопчика у три роки вже садовили на коня, у сім — навчали грамоті, а у дванадцять — брали в походи.

Запорізька Січ виховувала 10—18-літніх дітей загиблих козаків у сирітських школах, де вони проходили військове навчання.

Військова підготовка молоді існувала в багатьох кра­їнах: школи і пажеські корпуси в Росії, скаутський рух у Франції, бойскаутський — в Англії, загони російських скаутів на початку XX століття.

У роки Вітчизняної війни військова підготовка в СРСР охоплювала майже всю учнівську молодь, що да­вало змогу за короткий час готувати для фронту молодь, яка успішно оволодівала основами військової справи,

добровільно вступала до народного ополчення, у парти­занські загони, засвоювала скорочену програму військо­вих училищ. Припинення в 1962 р. військового навчання у середніх навчальних закладах негативно вплинуло на підготовку молоді до військової служби. Тому в 1967 році, в зв'язку зі скороченням терміну служби у Збройних Силах СРСР, було поновлено проведення початкової військової підготовки молоді.

У США, незважаючи на відсутність загального вій­ськового обов'язку, діє закон про розвиток освіти з метою національної оборони країни, за яким підготовка юнаків для сухопутних сил, флоту і авіації ведеться у середніх школах. Крім того, діють так звані молодіжні піхотні батальйони, куди приймають юнаків від 15 років, офіцерські тренувальні корпуси юніорського резерву, де проводяться заняття за спільною програмою школи та армії. Для американських школярів організовуються вій­ськово-спортивні ігри, змагання, відвідування гарнізонів, походи на військових кораблях тощо.

У Німеччині воєнізовані організації молоді охоплюють понад один мільйон юнаків.

В Україні предмет «Захист Вітчизни»  проводиться на основі Закону «Про  військовий обов'язок і військову службу», в якому зазначено: «Оборона країни від збройної агресії належить до найважливіших функцій держави і є справою всього народу України. Захист України — конс­титуційний обов'язок кожного її громадянина».

У відношенні до загального військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:

—  допризовники — особи, які проходять військову підготовку до приписки їх до призовних дільниць;

—  призовники — особи, які приписані до призовних дільниць;

—  військовослужбовці — особи, які проходять вій­ськову службу;

—  службовці за призовом — особи, які проходять альтернативну (невійськову) службу;

—  військовозобов'язані — особи, які перебувають у запасі;

—  невійськовозобов'язані — особи, які не взяті на військовий облік або зняті з нього, в тому числі й переведені в запас або відставку.

Із допризовниками і призовниками проводиться ро­бота, пов'язана з підготовкою їх до військової служби, яка передбачає:

—  військову  підготовку юнаків;

—  підготовку призовників з військово-технічних спе­ціальностей;

—  підготовку до вступу у військово-навчальні закла­ди;

—  підготовку студентів вищих навчальних закладів за програмою офіцерів запасу;

—  фізичну підготовку;

—  лікувально-оздоровчу роботу;

—  підвищення рівня загальноосвітньої підготовки;

—  вивчення державної мови;

—  патріотичне виховання.

Предмет «Захист Вітчизни»  є складовою частиною підго­товки юнаків допризовного і призовного віку до стро­кової військової служби.

У ході вивчення предмету «Захист Вітчизни» молодь набуває вій­ськових знань і практичних навичок в обсязі підготовки молодого солдата. Предмет «Захист Вітчизни» включає вій­ськову, прикладну фізичну, медико-санітарну, психоло­гічну підготовку та підготовку з цивільної оборони і проводиться вчителями предмету «Захист Вітчизни» в шко­лах, гімназіях, ліцеях, інших загальноосвітніх закладах, починаючи з 10 класу, а також у профе­сійних навчально-виховних та вищих навчальних закла­дах першого рівня акредитації (технікумах, училищах) в період здобуття загальної середньої освіти відповідно до програми предмету «Захист Вітчизни».

Юнаки, які не пройшли програму  предмету «Захист Вітчизни». у зазначених навчальних закладах, не атестовані або діс­тали незадовільну оцінку з цього предмета, після їх за­кінчення, перед призовом на строкову військову службу під керівництвом органів місцевого самоврядування про­ходять військову  підготовку в оборонно-спортивних оздоровчих таборах з відривом від виробництва, а у воєнний час — на підприємствах, в установах і органі­заціях, де проводяться навчально-польові збори.

Предмет «Захист Вітчизни» включає в себе навчання та військово-патріотичне виховання молоді, має на меті підготовку юнаків до проходження строкової військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях України і передбачає: надання початкових знань з вій­ськової справи, медико-санітарної підготовки і цивільної оборони, фізичне загартування, формування психологічної готовності до військової служби, виховання почуття патріотизму.

Предмет «Захист Вітчизни» є обов'язковим державним предметом.

У процесі навчання з предмету «Захист Вітчизни» юнаки повинні:

— усвідомити положення Конституції України про захист Батьківщини, Закону України «Про  військовий обов'язок і військову службу»;

— зрозуміти призначення Збройних Сил та інших вій­ськових формувань України, їхні характерні особливості;

— засвоїти основи цивільної оборони, військової справи і основи медичної підготовки;

— сформувати психологічну готовність до військової служби, щоб після призову на строкову службу в коро­ткий термін оволодіти програмою підготовки молодого солдата.

    Вирішення цих завдань покладено в основному на навчальне-виховні заклади, де склалася й діє злагоджена система підготовки молоді до військової служби. Ця система має цілеспрямований характер:

по-перше, учні оволодівають системою військових знань, здобувають навички та вміння в обсязі відповідної програми;

по-друге, у майбутніх захисників Вітчизни формуються  почуття патріотизму, відповідальності за виконання     військового обов'язку, дисциплінованість, моральні та вій­ськово-статутні норми поведінки, повага до військової спеціальності та інші моральні й бойові якості;

по-третє, юнаки розвиваються розумово та фізично відповідно до вимог майбутньої військової діяльності та умов служби;

по-четверте, активізується психологічне гартування молоді, виробляється внутрішня готовність до подолання

 труднощів військової служби, емоційно-вольова стій­кість, позитивне ставлення до військової спеціальності та інші необхідні воїну якості.